Серед 972 виявлених генів спільними для всіх видів були 509, а для homosapiens і неандертальця – ще 148. Але 267 генів виявилися властиві тільки homo sapiens – нашому видові. Гени продемонстрували тісний зв’язок із креативним мисленням і розв’язуванням проблем.
ДЗУСЬКИ!
богадельня
Тут довелось мені на старості плитку класти для сина, задумався і вліпив ряд не тієї фактури. Кажу йому
- глянь, лажонувся як!
- нічого страшного, піде!
- здаси мене в богадельню, якщо почну ліпити плитки різної фактури в одному ряду...
- ні! здам, коли почнеш ліпити лицьовою стороною до стіни...
Катерина
… вони ставлять розтяжки, мінують двори біля хат, в які перебрались з танків, стріляють собак і котів, щоб ті їх не підривали...
Застрелили собаку і у моєї однокласниці Катерини (сиділа в класі через прохід між рядами парт). Не секрет, що в нашому віці всі намагаються притулитись ближче до Бога. Мій однокласник, відомий архітектор, церкви вибудовує, а Катерина стала відспівувати на похоронах. Тим більше сам Бог велів - чорна вдова, похоронили двох чоловіків. Перед війною внадилась на наш куток - то дачницю похоронить, то Івана Гладкого на прізвище Француз...
Я вже їй кажу:
- Катерино, не ходи ти на нашу вулицю. Ходи на Поліновку, Лисковку чи по навколишнім селам - у нас і так людей обмаль...
Розказує - сусід герой з таким же другом вирішили вирватись на Бобровицю степом. Були обстріляні - сусіда насмерть, а у товариша руку перебило, тепер буде каліка, бо лікарів нема. Бусик спалили. Поховали в саду, відспівувала...
Нема слів, співає гарно, як артистка, але без чувств. Може навіть посміхатися... Я їй кажу:
- Катерино, до тебе прохання. Коли будеш відспівувати мене, пусти сльозу - просто згадай як ти в мене списувала…
мудаки
Вилазять з погребу моєї двоюрідної сестри з картоплею, капустою, бурячком - чи борщ зібралися варити? - а вона на порозі.
- ви б ще консервації взяли б!
- ми не мародери...
Поставили танка біля воріт мого брата і никають по вулиці, шарпають хвіртки. А сусід перфоратором із гаража, де ховаються в підвалі, пробив дірку, щоб рахувати техніку на трасі. Двоє проходять повз а старший і каже:
- не так живут как ми - все позакривано..
Невістка мого брата - з Волги привіз, просить одного з тих що лазили на горище і шукали там в чорному бандеру:
- у меня лекарства от давления заканчиваются - лежат в машине в конце соседней улици. Ви не могли би со мной пройти туда а то я боюсь, запрещено ходить?
- я тоже боюсь...
Прийшли тут двоє на нашу вулицю до Дубової попросить гарячої води
- что ви на нас так смотрите!? - ми знаем что мудаки, но у нас есть приказ...
100 грам
Так трапилось що після того, як вибухом був піднятий дах, вибиті вікна і двері, металеві ворота в гараж скручені в пропелер, а через те що було стелею стало виднітись небо, мої свати опинились на 6 поверсі у свого кума на прізвище Пампуха.
Вирватись до нас в Київ не могли, бо одна бабця - а саме теща, вирішила померти і перестала їсти. Сват уже почав думати де він в саду її прикопає але раптом, коли розбили міст через Десну і вибратись з Чернігова стало неможливо, теща попросила їсти і налити 100 грам...
моя дура
Є у мене друг - ви його не знаєте. Так от дзвоню йому:
- ти де?
- в бомбосховищі. Оце сидів у своєму з одним виходом і думаю - а якщо привалить!? Перебрався в сусіднє де 5 виходів.
- а де твоя жінка?
- моя дура десь пішла в квартиру або по магазинам…
Дзвоню наступний раз і знову - "Я в бомбосховищі а моя дура пішла туди-то..." Дзвоню в третій раз, а він
- я в Польщі. Приходжу з бомбосховища а моя уже зібрала чемодани. Побачила щось по телевізору, переклинило - їдемо до дітей в Польшу. За 800 грн. на таксі дістались до вокзалу, посадка в Інтерсіті до Львова, вагони штурмують. Моя заскочила а я стою бо не можу лізти на жінок і дітей і думаю - поїду назад. І тут вона вискакує в дверях, хватає мене за жабри, тягне у вагон і кричить охороні - пропустіть його, це мій чоловік! Ті розступаються...
Їхали на одній нозі. Туалети не працювали. Поїзд зупинявся і дівчатка сідали в рядок по один бік поїзда, а хлопчики - по другий. Жена не могла довго стояти то стала на коліна і так їхала всю дорогу, а я на одній нозі, через що в мене зараз пряма спина...
- чия жена?
- моя жена
- твоя дура?
- ну як ти можеш так про мою дружину!?....
нетривіальний адюльтер
Тривожно в Україні - хочеться чимось вас розважити. Розкажу про один адюльтер, свідком якого я був.
По розподілу попав в Ніжин на оборонний завод в ОГТ в техбюро сборки. Завод був новий, контингент молодий а всі конструктори і технологи, окрім начальників, були молодими спеціалістами...
І опинився я в жіночому колективі. Хто в таке попадав, знає що це таке. Колектив був структурований. Ті, досвідчені, які повиходили заміж ще в інститутах, сформували навколо себе групи, які зараз би називались баштами. Нейтральна башта з випускниць КПІ та Донбасу тулилась біля вікон, а у двох ворожих - з випускниць фізфаку Чернівецького університету та "понаехавших" з Росії, столи стояли навпроти по праву і ліву руку від начальника. Я опинився в западенській башті, бо в опікуни - була така практика, мені дали Таню Кирилюк з Чернівець. Башти вели підкилимну війну за рештки впливу на начальника техбюро Германа, який млів від сексопильної білявки з Донбасу, зараз закінчена сепаратистка. Йому було десь під сорок, приїхав з Іваново - делікатний старорежимний талановитий поет і підкаблучник...
Кирилючка, на пару років старша за мене, була вродливою жінкою обрисами схожою на Софі Лорен, а її чоловік Вася Кирилюк, обіймав посаду начальника БПП і теж був красенем. Якби тоді проводили конкурс на найкрасивішу пару заводу, то Кирилюки були б точно першими. Правда у Тані була одна вада, яку більше ніде ніколи не зустрічав - червоніла від сильних емоцій чи коли говорила неправду.
Завод був режимний, але на обід з часу до двух вертушки відкривались і багато хто їхав їсти додому, в малосімейку. 15 хвилин туди і стільки ж назад - півгодини залишалось на обід і не тільки, як потім з"ясувалось.
Кирилючка теж їздила обідати додому а чоловік, щоб пограти в доміно, ходив у заводську їдальню. В числі тих, хто обідав вдома, був начальник техбюро 721 цеху, сусід Кирилюків по малосімейці. Саме до його за сіллю прийшла в обід інша сусідка. Перед тим як постукати натиснула дверну ручку і двері відкрились, бо були не замкнуті. На постеленому ліжку в одному ліфчику сиділа Таня, а поряд стояв ще не роздягнений начальник техбюро 721 цеху.
- Таня, что случилось?!! Тебе плохо?!!
На крик збіглися люди...
День Тані не було, потім вийшла на роботу. Краска довго не сходила з її лиця а на очах бриніли сльози. Мені цнотливі дівчата нічого такого не розказували лише казали - Вася побив. Всі її незримо жаліли, навіть ворожа башня солідаризувалась...
Потім у когось на Дні народження Вася підійшов до мене і каже
- я чув у тебе скоро весілля?!
- так, на день космонавтики;
- знаєш, що зроби коли розпишетесь?- побий один раз щоб запам"ятала...
Не ставши чекати на квартиру, відробили 3 роки і повернулись на батьківщину в Луцьк, де Вася простим робочим пішов на стройку заробляти квартиру, а потім їх сліди загубилися в часі....
дві ложечки
От уже вкотре цим літом зібралися випити і погомоніти з Павловими. Чомусь батько, коли на них сердився, називав їх ковшунами, хоча за прізвищем вони такі ж Гладкі як і ми.... Це мої двоюрідні по батьку - два брати і дві сестри приблизно нашого віку. Аномально дружні, ніяких проблеми з спадщиною, мої діти їх не розрізняють, бо вони між собою генетично більш чим рідні - дівоче прізвище їх матері таке ж як у батька..
Самий старший з нашої компанії зять, теж Іван 72 роки. Давно мочить не по дитячому - то траву вибриє до землі, то яму викопає в два рази глибшу... Але вчора він викачав рекордну кількість меду і, не без підстав вважаючи що у його більше чим у мене, ходив по двору, задравши носа переповнений почуттям власної значимості, бо забезпечив всю родину медом і саме головне - обставив мене ( як потім з"ясувалось я викачав на 10 літрів більше). От і зараз за столом він частував і подавав чай а з його очей капали ендорфіни. Всі його хвалять, бо там все ділиться на 4, а жінка каже -
- ви не повірите! - я з самого ранку жодного разу його дебілом не назвала!
Всі схвально захитали головами, навіть її сестра буйная, яка найбільш його діставала, була смиренна як овечка...
- Михалич, звертається Іван до мене - тобі скільки ложечок цукру кидати?
- дві!
Протягує мені чашку з чаєм, а з неї стирчать дві ложечки…
єзуїтка
Моїй родичці дзвонить сестра Лариса:
-У тебе таке горе, таке горе!
- яке!!!?
- моя сваха Солодовнічиха, а їй кума передала....
- так яке горе!!!?
- твоя сусідка в селі померла...
- йоб твою мать, щоб тобі язик відсох, єзуїтка!!!
космонавт
Гуляємо з НКН по стадіону біля Графського парку - там де притулили Бернеса у фуфайці і з гітарою. На повороті, прямо на тартановій доріжці напівлежачи на одній нозі сидить довгонога дівчина модельної зовнішності в макіяжі і в чорних панчохах, витягнувши другу ногу прямо на нас. Була на ній юбка чи ні - хоч убий не пам"ятаю під ногою стояв ще планшет. Друга дівчина фоткає її в цій позі з різних ракурсів. Ми йдемо, а вона ногу не опускає, тільки подвинула до себе планшет на 1 см і дивиться мені прямо в очі. Хотів зажмуритися але не зміг...
- Девочки, мій чоловік хоче з вами сфоткатися. Скажіть йому, що таких не беруть....забула як далі...
- в космонавти, коротко кидає фотограф....
срака
Із-за снігу застрягли в селі, стало нема чого їсти, то коли дорогу розчистили поїхали в центр за продуктами - НКН в супермаркет, а я до однокласниці погрітись у кав”ярню, де наливають.
В розмові питаю:
а хто твій другий чоловік за прізвищем, бо першого знаю?
Нагорний
це з тих що біля грузлянської школи жили?
ні, він з Лисковки
так там Нагорні ніколи не жили, вони всі з Грузької!
ні, ти уже все плутаєш!
він Срака!?
ні, це його діда Сракою називали…
мародер
Пройшов тиждень після вибуху збитої ракети а в нашому будинку на Мішуги 12 до сих пір у відкритих вікнах майорять штори. Люди панічно дременули хто куди на захід, не залишивши ключі...
Серед них опинився мій друг - ви його не знаєте, та сім'я дочки, які виїхали ще раніше. Програмісти, сидять-працюють в Польщі а по соціальним мережам моніторять ситуацію що там. А тут вибухає за 60 метрів від будинку - в мене на 19 поверху які на той бік відкриваються вікна, а вони живуть над нами - на 26-му.
Дзвонить, просить сфоткати його вікна і передає оказією з Польщі ключі від двох квартир - своєї і дочки.
Вчора отримав, показую НКН:
- наш актив з трьох збільшився на ще два вщент забиті холодильники! Піду гляну що там робиться.
Піднявся, відімкнув двері, зайшов - все норм, навіть рибки у величезному акваріумі живі. Долив туди води, полив квіти, які стали сохнути, та нагодував рибок. Набираю номер зятя і отримую вказівки що ще зробити. Перед цим зайшов на кухню. На столі три не початі коробки з соком. Одну почав, щоб перевірити чи не пропало. Зайшов в зал, сів на зручне шкіряне крісло, взяв з вази Чупа-Чупса на палочці, смокчу та дивлюся через панорамне вікно то на Лавру то на порожній проспект Бажана. Сюр. І тут голос зятя з мобілки:
- Іван Михайлович, должен сообщить вам, что у меня везде камери, извините пожалуйста!
Як я не подавився Чупа-Чупсом, не знаю...
дзуськи
Ви думаєте "труд создал человека"!?
Дзуськи! - Людину створило задоволення, отримане в результаті успішної роботи мозку. У тварин такого немає - вони тащаться від їжі і тваринного сексу.
Напевно, колись в одній із популяцій наших предків до виходу поза межі Африки, пройшла і закріпилась в геномі мутація, яка обумовила виділення ендорфінів після вирішення якоїсь життєво важливої для популяції проблеми. Тепер від них ведемо своє походження і звемося кроманьйонцями - більш за все у неандертальців нічого подібного не відбулося і вони програли.
Найцікавіше, що для цього не потрібна спромога багатьох - достатньо одного мутанта на всю популяцію, який отримує від цього кайф. Ну а далі горизонтальне перенесення інформації робить її набуттям решти. Власне кажучи, для цього виникла жестикуляція, міміка, мова... В такий спосіб популяція отримувала перевагу над іншими.
Така схема вдало лягає в прокрустове ложе принципа Ферма, поводиря сліпої Еволюції, який вимагає мінімізації енергетичних витрат. Як відомо робота мозку найбільш енерговитратна. Уявіть собі що буде, якщо всі в популяції окрім секса і їжі почнуть отримувати задоволення ще і від роботи мозку. Наприклад, якби миша грала в шахи, то вона б загинула через декілька хвилин від голоду. Ця гіпотеза легко пояснює той факт, чому Відбір не всіх людей зробив розумними...
Ви думаєте що люди роблять відкриття із цікавості чи творять в мистецтві і культурі із-за сублімації лібідо, як стверджував дідусь Фрейд!?
Дзуськи! - із цікавості заглядають в замкову шпарину, а відкриття здійснюють із-за винагороди щастям. На ендорфінах, дофамінах разом з окситоцином і серотоніном грунтується розвиток науки і техніки і весь прогрес цивілізації. Чоловік, пізнавший що це таке, і, намагаючись отримати задоволення ще і ще, береться за розв"язання теореми Ферма і вирішує її. Правда через якийсь час з"ясовує що некоректно, але задоволення отримано. Знову вирішує...
Здається, принцип Ферма вчинив справедливо, не дозволивши жінкам окрім їжі, секса і материнства отримувати кайф ше й від цього, закинувши мутацію чоловікам на Y-хромосому...